Результати дослідження безпеки дітей м. Запоріжжя

Nov. 20, 2026, 3:04 p.m.

У День захисту дитини презентуємо результати дослідження безпеки дітей у м. Запоріжжя.

Центр гідності дитини УКУ у співпраці із Департаментом освіти і науки м. Запоріжжя працює над імплементацією проєкту «ГОВОРИ» у м. Запоріжжі.

Щоб правильно адаптувати модель «ГОВОРИ» до прифронтового контексту, ми розпочали реалізацію проєкту з дослідження, яке провели у партнерстві із Дослідницькою агенцією Fama.

Фахівці Fama досліджували, наскільки безпечно діти почуваються у школі та поза нею, в укритті, вдома, на вулиці, у цифровому просторі, а також, чи бачать дорослі те, що відчувають діти.

Для цього провели онлайн-опитування 930 учнів 5-11 класів, 6 фокус-групових дискусій батьків, вчителів, керівників шкіл, представників відділів освіти, менеджерів, психологів, громадських організацій. Також взяли 10 глибинних інтерв'ю з дітьми, щоб зрозуміти, чому показники є такими, а не інакшими.

Як вимірювали безпеку?

Індекс безпеки, який визначали фахівці Fama, складався з 56 запитань, за які ставили від 1 до 5 балів. Індекс дитини – це середній бал відповідей, які стосувалися таких аспектів:

  • наскільки дитина бачить небезпечну поведінку учнів і дорослих;
  • як у школі реагують на цю поведінку;
  • коли щось трапляється, наскільки вирішується та чи інша ситуація.

У Запоріжжі індекс безпеки рахували на основі відповідей 763 учнів.

Відтак, індекс безпеки в школах Запоріжжя становить 4,15. Цікаво, що у Львові цей показник був нижчим (3,82).

За результатами цього аналізу 73% дітей почувають себе спокійно у шкільному укритті.

«Ми побачили, що школа – це саме те місце, де учні почуваються у безпеці. Про це говорили і батьки. Чому так? У школі є укриття, діти перебувають під наглядом. І це, безумовно, величезна заслуга вчителів, які забезпечують безперервний навчальний процес: заклади освіти працюють, укриття є надійними, безпечними, на відміну від домівок, де не завжди діти мають куди спуститися – 15% дітей зазначили, що не мають безпечного місця вдома», – наголосила керівниця Дослідницької агенції Fama Марʼяна Малачівська.

Згідно із опитуванням, найнебезпечнішим етапом протягом дня для дітей є вулиця (18%). По дорозі зі школи додому себе тривожно почувають 69% опитаних. Найменш спокійними на вулиці є учні 5-6 класу.

Загалом дорогою додому 7% опитаних почуваються тривожно.

Відчуття безпеки

83% опитаних учнів Запоріжжя почувають себе безпечно у шкільному укритті.

Марʼяна Малачівська наголосила, що відчуття безпеки дитині дають близькі поруч: «Коли ми запитували, що дає відчуття безпеки, батьків називали удвічі частіше, ніж укриття (80% проти 40%), розуміння того, що відбувається, відзначили 38% опитаних, відчуття присутності вдома – 35%, наявність друзів поруч – 20%, учителя, якому довіряють, – 9%».

Найбільше лякає та тривожить учнів Запоріжжя – це звуки вибухів або дронів (72% опитаних); хвилювання про те, що постраждають рідні, – 61%; хвилювання про те, що постраждаю я – 40%; те, що можуть залишитися без зв'язку, без контакту, – 25%; звук сирени – 9%; конфлікт з однолітками – 2%.

«Тобто ми бачимо, що воєнні загрози повністю перекривають інші виклики, які можуть спіткати дітей в навчальному процесі», – зазначила експертка.

Вона наголосила, що відчуття спокою у школі тісніше пов'язане з тим, як себе почувають дітлахи. 31% опитаних почувається в школі спокійно, хоча 66% почуває себе у повної безпеки. Старші діти почувають себе менш спокійними.

Радість впродовж дня відчувають завжди або часто 87% учнів 5-6 класу, а 10-11 класів на 20% менше.

Що цікаво, дорослі в школі не бачать частини образ і цькування, про які говорять діти. Марʼяна Малачівська відзначила, що у цьому схожість результатів дослідження Запоріжжя і Львова.

Дорослі завжди або часто втручаються і справедливо вирішують ситуації серед дітей. Йдеться про бійки – 77%, цькування у школі – 69%, цькування у чатах 62%.

Але водночас кожен п'ятий опитаний учень зазначив, що за останній рік їх ображали, принижували або цькували. Якщо взяти групу 5-6 класів, то майже кожен четвертий учень зазнав цькування чи образ.

Небезпеки в інтернеті

40% опитаних діток зазначили, що бачили неприйнятне в інтернеті за останній рік. Майже кожен десятий стикався з цим особисто, і 70% з них нікому про це не розповідали.

«Цікаво, коли ми спілкувалися з батьками про типи загроз, то онлайн-небезпеку говорили дуже мало. Це не означає, що цього немає. Радше це можна трактувати як недостатню усвідомленість наявності цих загроз і вміння їх уникати», – відзначила Марʼяна Малачівська.

Якщо запитати дітей, чи вірять, що дорослі допоможуть з онлайн-проблемою, то 90% дітей 5-6 класу вірять і 73% учнів 10-11 класу.

Школярі готові сказати, що їм неприємні певні слова та вчинки, але не завжди вірять, що це щось змінить. Більше половини дітей готові говорити однокласникам чи писати в чаті, що їм неприємно, але вірять, що це подіє, лише близько 40%. З учителями та працівниками школи такого розриву майже немає: трохи більше ніж половина дітей скаже про неприємні слова та вчинки і вірить, що це щось змінить.

Під час дослідження керівники шкіл говорили, що діти користуються скриньками довіри, але здебільшого у них немає інформації про проблеми, з якими стикаються школярі.

«Це може свідчити про недовіру, невіру в те, що скарга може мати вплив, що це допоможе розв'язати їхні проблеми», – зауважила Марʼяна Малачівська.

Дитина буде готова звертатися до таких осіб, якщо з нею станеться таке:

  • травма в школі. До класного керівника звернуться 80%, до батьків – 49%, до психолога – 11%, кожен десятий буде вирішувати проблему самостійно.
  • цькування учнів в школі. До класного керівника – 74%, до батьків – 67% і до психолога 16%.
  • коли стали свідками цькування. До класного керівника – 82%, до батьків 14%.
  • проблеми вдома. До класного керівника – 33%, до батьків – 37%.

«Звернень до психолога є доволі мало у всіх ситуаціях. Але слід розуміти, що у таких спеціалістів дуже велике навантаження, тому їхня робота у школах це радше про загальну едукацію на рівні груп, класів, а не про індивідуальне вирішення тих чи інших питань, які виникають в дітей», – зауважила Марʼяна Малачівська.

Шлях дитини до психолога пролягає через дорослого. Під час дослідження дітей запитували, чи знають як з ним зв'язатися: 4% знають і зверталися, 39% знають, але не зверталися. 38% дітей взагалі не знають, як зв'язатися з цим спеціалістом.

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання звужує для дитини коло безпечних дорослих і живого спілкування. Згідно із дослідженням, 45% учнів на дистанційному навчанні ніколи не бачаться з однокласниками наживо. Водночас зрозуміти матеріал на онлайн-уроці вдається 63% учнів на дистанційному навчанні – більше, ніж серед тих, хто навчається у змішаному форматі (49%). 55% опитаних дітей, які навчаються дистанційно, не відвідують позашкільних занять і 32% – на змішаному.

Що давало б дітям більше спокою:

  • укриття, де вистачає місця для всіх – 74%;
  • навчений відповідальний за безпеку – 61%;
  • чіткі правила поведінки онлайн – 60%;
  • людина, яка допомагає миритися – 58%;
  • підтримка для дітей, які переїхали – 57%;
  • доступ до психолога за потреби – 52%;
  • заняття з техніки безпеки – 51%;
  • анонімні канали звернення (скринька, онлайн-форма, телефон, гаряча лінія) – 43-44%.

У той же ж час 35-36% не змогли оцінити, чи потрібно їм це, чи ні.

Вичерпний ресурс

«Безпека дітей тримається на дорослих, але їхній ресурс вичерпується. Війна, на жаль, впливає на всіх. Йдеться не лише про батьків. Вчителі почуваються виснаженими. Вони, на відміну від дітей, не можуть перейти на дистанційне навчання, а повинні виконувати свої обов'язки, незалежно від ситуації. Тому освітяни потребують психоемоційної підтримки», – наголосила Марʼяна Малачівська.

Фахівчиня додала, що з такою проблемою стикаються і шкільні психологи, які мають займатися з 500-600 дітьми за доволі низьку оплату. У таких умовах складно надавати якісну індивідуальну підтримку і супровід.

Окрім того, представники громадських організацій під час дослідження зазначали, що їхня діяльність залежать від проєктів: коли вони закінчуються, то вичерпуються ресурси, щоб надавати ту чи іншу підтримку.

Це дослідження стало можливим завдяки щедрій підтримці Уряду Сполучених Штатів Америки. Відповідальність за зміст несе Український католицький університет і він необов’язково відображає погляди Уряду Сполучених Штатів Америки.

Звіт дослідження безпеки дітей у м. Запоріжжя