Цикл дискусій “Серйозна розмова: батькам про безпеку дітей”: важливі цитати експерток та цінні інсайти

“Серйозна розмова” – це перший проєкт Центру гідності дитини УКУ, присвячений темі безпеки дітей саме для батьків, створений з метою попередження сексуального насильства над дітьми та створення екологічних стосунків у сім’ї. В рамках проєкту ми провели три неймовірні зустрічі 1, 6 та 13 червня в Центрі імені Митрополита Андрея Шептицького з експертками зі сфер медицини, психології та педагогіки, учасниками яких стали понад 140 батьків та осіб, що працюють з дітьми.

Ділимося найвлучнішими цитатами наших спікерок:

Христина Шабат, модераторка дискусії, керівниця Центру гідності дитини УКУ про запит суспільства на сексуальну освіту.

“Знаєте, чому насильство відбувається? Тому що дорослі не мають знань, що робити, аби воно не відбулося. І ми зробили дослідження: то неприємні цифри, вони показують досвід дорослих людей, які пережили сексуальне насильство в дитинстві. Але цінність цього дослідження в тому, що воно великий запит на сексуальну освіту і супільно-схвальну модель сексуальної моделі, яка би могла бути. І наша ідея полягає в тому, щоб зробити обговорення для батьків, показати, що ми дослідили. А пізніше рухати це питання далі вгору на інституційний рівень. Тому що ми побачили, що запит від суспільства є величезний, а система – не готова”.

Юліана Маслак, дитяча психіатриня, членкиня Української асоціації когнітивно-поведінкової психотерапії про те, хто може бути кривдником та чому статева освіта – це про безпеку.

“Ми думаємо, що сексуальне скривдження може бути лише в неблагополучних сім’ях, але це неправда. Тому що люди, які чинять сексуальне насилля, їхня статусність, репутація у суспільстві практично ідеальна. Якщо нам дорослим комфортно з іншою дорослою людиною, то це не означає, що ця людина не може вчинити скривдження стосовно дітей. Діти не можуть усвідомлювати всіх довготривалих наслідків: їм цікавий світ, вони вірять дорослим значно більше, ніж дорослі вірять дітям. Якщо ви будете довірливими дорослими, а це неймовірно складно, ваші діти будуть мати більше безпеки та значно більше віри в себе та в те, що вони впораються з різними викликами. Навіть якщо трапляються випадки сексуального насильства, але те, як реагують батьки, те, які вони вплітають послання і те, що вони роблять для дітей надалі, воно не змінить той пережитий досвід, але вони можуть підтримати та допомогти бути опорою в подальшому житті дитини. Бо визначальним, як справляються діти з травматичними подіями для себе – це стійкість батьків”.

Соломія Бойкович, проєктна керівниця «Навчай для України», співкоординаторка робочої освітньої групи з психічного здоров'я та психосоціальної підтримки (MHPSS Task Team) про важливість комунікації між батьками та дітьми та чому саме батьки формують у дитині уявлення про себе та вміння встановлювати особисті межі.

“Сексуальна освіта, попри те, що в корені є слово “секс”, це, в першу чергу, про розуміння усіх своїх частин тіла, про вміння говорити “ні” та особисті кордони дитини. Нам може бути складно у зв’язку з тим, що нас ніхто не вчив і, відповідно, в багатьох сім’ях ми є першопрохідцями та інколи самим соромно говорити, чим відрізняються хлопчик і дівчинка, але, згідно з дослідженнями, ми – українці – свідомі про це говорити, це повертає нас на правильний шлях. З наймолодшого віку ми формуємо систему понять та цінностей, згідно з цим формуємо той фундамент, з яким дитина буде йти у доросле життя, як мінімум у школу, де буде складніше проконтролювати вплив інших дорослих, інших дітей з різних сімей та ту інформацію, яку дитина звідти черпає. Відповідно, коли ми з наймолодшого віку дитини, яка є в певній екосистемі, на яку простіше вплинути, ми починаємо її вчити особистим межам”.

Анастасія Широка, доцентка кафедри психології УКУ про основні навички, яких мають навчити батьки дітей, задля їхньої безпеки.

“Діти мають набувати досвід, інакше вони не подорослішають, але ми маємо з раннього віку їх навчити критично мислити, фільтрувати інформацію та розуміти причинно-наслідкові зв’язки. Коли дитина може довіряти дорослому, вона сама прийде і розповість про отриману ззовні інформацію, а для дорослого це вже є гарною нагодою розповісти дитині достовірні факти. Саме тому важливо ще змалку формувати стосунки з дитиною на засадах довіри, щоб у майбутньому, коли дитина продовжить вже самостійно соціалізуватися, ви зможете напряму від неї дізнаватися про все, що відбувається у її житті за межами дому”.

Ярина Пікулицька, лікарка-педіатр про важливість простору, коли дитина не може поставити запитання батькам, але має змогу поговорити з лікарем, якого обрала та довіряє.

“На практиці виглядає, ніби батьки хочуть, щоб діти мали сексуальну просвіту від лікарів, але одночасно бояться трохи відпустити дитину, щоб та мала можливість отримати цю інформацію. Якщо ми говоримо про ранню юність, то питання, які цікавлять підлітків – це “що я маю робити зі своїм тілом, яке змінюється, бо не розумію, що з цим робити”. Дуже класно шукати відповіді на ці питання з лікарем. Я би хотіла бачити, що батьки приходять с запитом, і коли вони бачать, що утворюється цей “місток довіри”, тоді вони готові йти глибше, а коли дитина стане дорослішою, то вже відпустити на консультацію до лікаря з питаннями відповідального батьківства, контрацепції тощо".

Також ділимося кількома цінними інсайтами:

• Сексуальна освіта – питання комплексне, яке має впроваджуватися з раннього віку дитини. Не зважаючи на слово “секс” у корені, рання сексуальна освіта дитини – це про персональні межі та вміння казати “ні” у випадках, коли щось порушує кордони, суперечить бажанням або несе загрозу безпеці дитини.

• Батьки мають бути головним джерелом інформації, бо саме вони, в першу чергу, несуть повну відповідальність за безпеку та добробут дитини. З раннього віку батьки мають сприймати та поважати дитину як окрему особистість і на діях бути прикладом здорових та екологічних взаємовідносин, що будуються на розумінні та взаємоповазі. Саме тоді дитина буде сприймати це як єдину правдиву модель стосунків та вам довіряти.

• Якщо дитина починає приходити до вас з інтимними питаннями, реагуйте спокійно. Ваша реакція є для дитини прикладом ставлення до цих тем. Розмова має бути невимушеною, найкраще починати з питання: “А що ти знаєш на цю тему?”. Не бійтеся не знати відповіді – шукайте її разом з дітьми, використовуючи надійні, на вашу думку, джерела. На допомогу можуть прийти книги.

• Статеве дозрівання “молодшає”. Діти можуть бути розгубленими, не розуміючи власних вікових змін. Допоможіть їм, підготувавши їх попередньо, пояснивши доступною мовою, чому та як ці зміни відбуваються.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ. Довіра – це найголовніше! Не засуджуйте дитину за її цікавість. Якщо дитина прийшла із запитом саме до вас, то вона вам довіряє. Не важливо, чи ви її мати/батько, вихователь чи вчитель. Довіра – це фундамент безпеки дитини.