Діяти в найкращих інтересах дитини

З 24 по 26 лютого Центр гідності дитини УКУ провів навчання в межах сертифікатної програми «Формування безпечного середовища для дітей. Безпекова політика в організації». Учасниками стали представники 17 організацій-членів Української мережі за права дитини (УМПД) та секретаріату.
Упродовж трьох днів представники громадських організацій з Дніпра, Києва, Житомира, Полтави, Пирятина та Звенигородки знайомилися із міжнародними стандартами захисту дітей від насильства, аналізували можливі ризики та загрози у власних інституціях, обмінювалися досвідом та працювали над політиками безпеки для дітей.
Політики безпеки — це певні правила й алгоритми в організації, що допомагають працівникам зрозуміти як діяти, коли є загроза безпеці дитини.

Програма затверджена вченою радою Факультету наук про здоров’я УКУ та розрахована на 45 академічних годин, що дорівнює 1,5 кредитам ЄКТС. Після триденного тренінгу кожен учасник має розробити чи оновити політики сейфґардінгу в своїй організації чи благодійному фонді, отримуючи консультації від експертів Центру гідності дитини УКУ.

Світлана Когут, докторка педагогічних наук, деканка Факультету наук про здоров’я УКУ, вітаючи учасників сертифікатної програми, зазначила: «Ви безпосердньо працюєте з дітьми і цінність цього навчання в тому, що отримані знання, ви будете втілювати на практиці, задля гідного зростання кожної дитини». 

Керівниця Центру гідності дитини УКУ Христина Шабат розпочала навчальний день  лекцією, як змінювалося ставлення до дитини впродовж історії та про становлення сучасних стандартів захисту дітей. Вона наголосила, що питання безпеки дітей має об'єднувати зусилля фахівців різних сфер для всестороннього підходу. Також зазначила, що політики безпеки є відповіддю на ризики, які не регулює законодавство і важливо іх розробляти залучаючи працівників організацій, також, де це доцільно, дітей та громаду.
«Діти мають почуватися у безпеці. Вони повинні знати і вірити, що жоден дорослий чи жодна інша дитина не зможе їх скривдити, а якщо це станеться, то є дорослі, які обов'язково допоможуть», — підсумувала Христина Шабат.

Юліана Маслак, дитяча психіатриня, психотерапевтка говорила про дитячі травми, причини їх виникнення та наслідки. Будь-яке насилля — це травматичний досвід, тому важливо розуміти, як допомогти дитині його пережити, адже діти є більш незахищеними перед травмою, ніж дорослі. Наслідками травми може бути посттравматичний стресовий розлад, а також труднощі з навчанням та соціальною адаптацією, тривожні розлади чи поведінкові, депресія тощо.
Як можна допомогти прожити травмуючу подію? Експертка поділилася порадами: «Забрати дитину в безпечні умови. Стабілізувати її стан, допомогти відновити ресурси. Після цього йде етап делікатного опрацювання спогадів і перетворення їх на історію, яку можна перосмислити і поділитися нею з іншими. І звісно, продовжувати творити життя, виносячи висновки з досвіду». 

Хто такі безпечні дорослі в житті дитини, їх значення і що таке безпечне середовище розповіла Анастасія Широка, психологиня, доцентка кафедри психології та психотерапії УКУ.
Безпечний дорослий не є джерелом страху для дитини — не нападає фізично і психологічно (критика, сарказм, знецінювання, відкидання), вміє відновлювати зв'язок після суперечок та  конфліктів, визнає, що був неправий і вибачається. Поруч із ним чи нею у дитини є відчуття, що її чують, розуміють, що вона важлива. Завдяки безпечному дорослому дитина вчиться розвивати здорові стратегії подолання труднощів у житті. «Безпечний дорослий приносить у життя дитини залученість, любов, турботу, спокій та емпатію», — зазначила Анастасія Широка. 

Окрім лекцій учасники сертифікатної програми мали практичні блоки, де самостійно та в групах працювали над визначенням ризиків насильства та шляхами їх пом'якшення за підтримки Іванки Рудакевич, керівниці проєктів і програм Центру гідності дитини.
Що таке ризики безпеки? Це ймовірність того, що станеться подія, яка може зашкодити дитині, наприклад жорстоке поводження чи ситуація булінгу.
Усі парацівники організації, що працює із дітьми, повинні знати, що робити і до кого звертатися, коли відчувають хвилювання про безпеку дитини. Для цього власне і потрібна політика безпеки, яка дає відповіді, як діяти в ситуаціях загроз. Чим зрозумілішим буде алгоритм реагування, тим охочіше цим будуть користуватися. 

Іванка Рудакевич разом із учасниками також шукали відповіді на питання, що заважає дітям зголошувати випадки насильства. Це може бути з різних причин: недовіра, страх осуду чи покарання, нерозуміння кому повідомити тощо. «Є різні бар’єри, які перешкоджають і дітям, і дорослим повідомляти про насилля. Перший крок до їх подолання - усвідомити, що могло б бути на заваді. На практиці ми бачили, що деякі бар’єри долати дуже складно. До прикладу, коли факти насилля замовчуються на вищому рівні, коли є корупція чи поліція не реагує. Усе це має бути враховано в політиці», — поділилася Іванка Рудакевич. 

Процедури зголошення повинні включати способи реагування, як на внутрішні виклики в організації щодо жорстокого поводження з дітьми, так і на зовнішні.

Віримо, що навчання буде корисним для побудови системи безпеки в громадських організаціях на користь дітей і їх гідності.

«Ми недооцінюємо ті ризики, які можемо мати всередині наших організацій і дуже важливо усвідомити, що ми повинні враховувати не тільки зовнішні загрози безпеки дитини, а в першу чергу формувати безпечне середовище всередині. Для нашої організації цей тренінг був важливим в контексті розуміння викликів і досвіду їх подолання, як ми можемо підтримати одне одного, допомогти, підсилити і вдосконалити існуючі практики, що вже впроваджені в наших організаціях», — поділилася враженнями про участь у навчанні учасниця сертифікатної програми, радниця з питань захисту дітей та молоді «СОС Дитячі містечка України» Ірина Щербініна.

Фото: Віталій Грабар