Гідність дитини – безумовна цінність: як це працює в Європі

У кожній країні є власний шлях та практика до створення безпечного середовища для дітей. Десь особливу увагу приділяють ранньому виявленню ознак насильства, десь — міжвідомчій співпраці, а десь розвивають культуру відповідальності кожного дорослого за безпеку дитини, ставлячи інтереси дитини вище за права батьків на виховання. Попри відмінності, усі ці підходи мають спільну мету — захист та забезпечення зростання дитини у безпеці.

У різних країнах Європи система захисту дітей різниться своїми підходами, але загалом їх поділяють на три основні моделі:

• орієнтовані на підтримку сім'ї (скандинавська та континентальна);
• правові/охоронні (англо-саксонська);
• системи у стані трансформації (Східна Європа).

Основний документ, яким керуються країни для захисту дітей

Всі країни Європи керуються Конвенцією ООН про права дитини – міжнародним правовим документом, який ухвалили у 1989 році. Згідно із ним діти – це не просто об’єкти, що належать своїм батькам і за яких приймають рішення, і не «дорослі в процесі підготовки». Вони – люди та особистості з власними правами. Конвенція проголошує, що дитинство – це окремий від дорослості етап життя, який триває до 18 років, йдеться на офіційному сайті UNICEF.

Згідно з документом, дитинство – це особливий, захищений час, протягом якого діти мають право рости, навчатися, гратися, розвиватися з гідністю.

Конвенція стала найширше ратифікованим договором з прав людини в історії та допомогла змінити життя мільйонів дітей у всьому світі. Вона надихнула уряди змінити закони та політики, здійснити інвестиції, щоб більше дітей отримували належну медичну допомогу та харчування, необхідні для виживання та розвитку, а також щоб були створені потужніші механізми захисту від насильства та експлуатації. Вона також дала змогу більшій кількості дітей висловлювати свої думки та брати участь у житті своїх громад.

Попри це, мільйони дітей по всьому світу зазнають порушень своїх прав, коли їм відмовляють у належній медичній допомозі, харчуванні, освіті чи захисті від насильства. Завдання виправити це – на державі.

Центр гідності дитини УКУ працює, щоб творити культуру, де гідність дитини є безумовною цінністю. А також, щоб сприяти формуванню безпечного середовища для дитини. Коли ми говоримо про безпеку дітей, то розуміємо комплексну систему, яка складається з превентивних та інтервентивних заходів для створення та функціонування безпечного середовища. Вона має бути впроваджена усіма інституціями, які працюють з дітьми, та діяти в найкращих інтересах дітей.

Методи виявлення ризиків та втручання для покращення життя дитини у кожній державі мають свої особливості.

Ключові особливості систем у країнах Європи

1. Норвегія (Служба Barnevernet). Норвезька система є однією з найпрогресивніших, однак найбільш дискусійною у світі.

Barnevern або норвезька служба захисту дітей – державний адміністративний орган під керівництвом Управління у справах дітей, молоді та сім’ї, йдеться на офіційному сайті посольства України у Норвегії.

Мета Barnevern полягає в тому, щоб діти та підлітки, які живуть в умовах, що становлять ризик для їхнього здоров’я чи розвитку, отримували необхідну допомогу, а також щоб вони росли у безпечних, надійних та турботливих умовах.

Основний принцип найкращих інтересів дитини у Barnevern — інтереси дитини ставлять вище за права батьків на виховання.

Понад 80% дій служби — це допомога всередині родини (консультації, фінансова підтримка, денні центри). Однак будь-яке фізичне покарання (навіть ляпас) суворо заборонене законом і є приводом для розслідування.

Розслідування розпочинається після отримання сигналу занепокоєння, що може надійти від самої дитини, родичів, знайомих, вихователів, вчителів, лікарів тощо. Після цього у служби захисту дітей є 7 днів, щоб встановити, чи варто проводити детальнішу перевірку.

Під час розслідування фахівці збирають інформацію про дитину від батьків та інших осіб, які знають дитину (медики, працівники дитячого садка чи школи). Якщо служба захисту дітей виявила, що дитина потребує допомоги через ситуацію вдома чи з інших причин, вона вживає відповідних заходів, навіть без згоди батьків. Спочатку йдеться про консультації, закріплення помічника за сім’єю, надання місця в дитячому садку чи організацію вільного часу. Основна мета – щоб дитині стало краще в себе вдома.

Якщо було доведене жорстоке поводження, домагання чи серйозні недоліки у щоденному догляді за дитиною, неможливість батьків забезпечити турботу за здоров’ям та розвитком дитини, то служба захисту дітей може вжити примусові заходи допомоги за рішенням трибуналу служби захисту дітей Child Welfare Tribunal (Barneverns- og helsenemnda). Зокрема, йдеться про вилучення дитини з сім’ї, коли держава бере на себе обов’язок щоденного догляду за дитиною.

У цьому випадку дитину можуть розмістити у:

– прийомній сім’ї (зазвичай це діти до 13 років);

– дитячий заклад інтернатного типу. Ці заклади є відкритими, і діти беруть участь у повсякденному житті, відвідують звичайну школу та беруть участь у громадській діяльності в місцевій громаді. Деякі заклади пропонують короткострокове розміщення, а інші розраховані на довгострокове.

– усиновлення. У деяких випадках прийомну дитину усиновлюють батьки-вихователі. Це юридична процедура, і згоду на усиновлення може дати Трибунал служби захисту дітей.

2. Німеччина (Служба Jugendamt).

Jugendamt – служба у справах неповнолітніх, німецька установа, що відповідає за дитячий добробут та захист. Є однією з найважливіших соціальних служб у Німеччині та виконує різноманітні функції, спрямовані на захист прав та інтересів дітей та молоді.

Загалом німецька модель базується на партнерстві між державою та батьками.

Основним пріоритетом є збереження дитини у родині. Jugendamt зобов'язаний спочатку запропонувати всі можливі види допомоги (соціальний супровід, терапію для батьків).

Соціальні працівники не можуть самостійно забрати дитину на тривалий термін без рішення сімейного суду (Familiengericht), крім екстрених випадків (Inobhutnahme).

Jugendamt має право втручатися у сімейні справи, якщо існує загроза дитячому добробуту. Фахівці можуть приймати рішення щодо вилучення дитини або надання допомоги з боку соціальних працівників, якщо дитині фізично щось загрожує або батьки не можуть про неї подбати.

Також вони відповідають за відбір, навчання та підтримки прийомних батьків, забезпечення нагляду за дітьми, що перебувають у прийомних або опікунських сім’ях

Окрім того, Jugendamt відповідає за надання консультації психолога чи соціального працівника, розвиток програм підтримки для дітей з особливими потребами, а також організацію дитячих таборів, гуртків, секцій та інших заходів дозвілля. Установа тісно співпрацює зі школами, медичними закладами, правоохоронними органами та іншими організаціями, щоб забезпечити комплексний підхід до розв’язання проблем дітей та молоді, повідомляє laruhelps.

3. Велика Британія.

Система захисту дітей у цій країні побудована на базі чіткого законодавства, головною метою якого є інтереси дитини та її безпека. Держава контролює добробут усіх дітей, які легально перебувають на її території, незалежно від їхнього громадянства.

Цікаво, що працюючі батьки в Англії мають можливість отримати 30 годин безкоштовного догляду за дитиною на тиждень протягом 38 тижнів у році, починаючи з 9-місячного віку дитини до початку навчання в школі, йдеться на офіційному сайті British Council Україна.

Система захисту дітей у Великій Британії – це гнучка багаторівнева система. Її завдання — не просто реагувати на критичні ситуації, а й допомагати сім'ям завчасно, щоб запобігти кризам.

У захисті дитини беруть участь поліція, медики, школи та соціальні служби, які постійно обмінюються даними.

Спільно з іншими відповідними установами вони повинні координувати роботу та забезпечувати її ефективність задля захисту дітей і сприяння їхньому добробуту, зокрема створювати механізми для виявлення дітей, які перебувають під загрозою заподіяння їм шкоди, та надання їм підтримки.

Вчителі, лікарі та вихователі за законом зобов'язані повідомляти соціальні служби (Social Services), якщо помітять ознаки аб'юзу чи занедбаності дитини.

Важливо, що будь-який дорослий, чия робота чи волонтерство пов'язані з дітьми, проходить ретельну кримінальну та біографічну перевірку через державну службу DBS (Disclosure and Barring Service).

Якщо дитині загрожує безпосередня небезпека, поліція чи соціальні служби можуть застосувати екстрений ордер на захист дитини (Emergency Protection Order). Дитину тимчасово вилучають із родини.

Питання про тривале перебування дитини під опікою держави (у прийомних сім'ях) вирішується виключно через суд. Батьки мають право на безоплатну правову допомогу під час таких процесів, повідомляє офіційний сайт посольства України у Великій Британії.