Safeguarding
Safeguarding - поняття, яке не має одного відповідника в українській мові. У ширшому значенні - це дії, спрямовані на те, щоб творити середовище, у якому до дитини будуть ставитися з гідністю, та де дитина буде чутися у безпеці. Ці дії можуть стосуватися не лише дітей - осіб віком до 18 років, але також дорослих, які з певних причин є вразливими і не можуть повністю самостійно захистити себе.
Для того, щоб середовище було безпечним, ми можемо діяти на випередження появи небезпек (превенція), та знати як ефективно реагувати на них (інтервенція).
Кожна людина має право на безпечне дитинство. Відчуття безпеки - одна з наших базових потреб, без задоволення якої не зможемо впевнено жити та рухатися вперед. Для того, щоб попередити появу небезпек, потрібно дбати про дві складові: безпечне місце та безпечний дорослий.
Безпечне місце – це про простір, у якому дитина перебуває, про безпечне приміщення, сходи, місце, де нема загрози життю, здоров’ю та розвитку дитини. Безпечний дорослий – це особа, яка ставиться з повагою, не несе загрози дитині, не чинить насильства, а також знає як реагувати, якщо є небезпека або невідповідна поведінка з боку інших осіб.
Загалом світ є безпечним місцем. Проте не всі люди мають добрі наміри. Діти є особливо вразливими проти осіб з поганими намірами. Наше дослідження «Сексуальне насильство в Україні» (2021 р.) показало, що 23 % українців зазнали сексуального насильства та домагань в дитинстві. 4 % - пережили зґвалтування. 43 % з них, будучи дітьми, нікому про це не розказували.
Як можна попередити насильство або ж спинити його?
Ось 5 компонентів, які формують превенцію:
У структурі чи групі, яка працює з дітьми, є особи, відповідальні за безпеку. Це може бути одна або ж кілька осіб, які разом творять систему захисту – впроваджують 5 компонентів превенції та реагують на виявлені випадки насильства. Вони пройшли відповідну формацію та володіють базовими знаннями щодо видів, індикаторів насильства, знають як реагувати на звернення постраждалого чи особи, яка дізналася про скривдження. В групі відповідальних є фахівці, які можуть надати супровід постраждалому або ж є механізм перескерування. Контакти відповідальних є в загальному доступі і є зрозумілий механізм звернення до них.
Це документи, прийняті на рівні організації, які запускають і підтримують механізм творення безпеки для неповнолітніх та вразливих дорослих серед її учасників. Він допомагає визначити ризики небезпек, встановлює шляхи їх усунення: безпечний найм працівників, базові норми поведінки та алгоритм реагування у випадку їх порушень. А також - шляхи впровадження цих механізмів у життя організації. Всі її учасники знають про політики та поділяють їх, а керівництво реагує на їх недотримання. Документ має версію, адаптовану та донесену до дітей та батьків.
Такі політики уже є на рівні Української греко-католицької церкви, їх можна почитати тут.
До них належать:
- алгоритм реагування на небезпечні ситуації та зловживання, який знають усі учасники організації, в т.ч. діти. Такий алгоритм враховує конфлікти інтересів, дилемні випадки, коли відповідальні за реагування не реагують. Перегляньте алгоритм реагування, який є на рівні церкви
- норми поведінки, адаптовані до контексту організації, пояснені кожному учаснику організації
- механізм найму працівників, який не допустить небезпечних осіб до неповнолітніх
Кожен працівник має приходити періодичну формацію, яка допоможе краще розуміти безпекові політики, розуміти природу насильства та особу, яка постраждала. Можливо, в організації уже є такі люди, які потребують допомоги, але не знають, що те, що з ними трапилося, було недобрим. Періодичне інформування про те, що є насильством, як його розпізнати та відкритість на слухання постраждалих допоможуть швидше виявити небезпеки.
До слова, запрошуємо пройти навчання з базових тем по превенції насильства на навчальній платформі УКУ-онлайн. А для медиків ми розробили окремий курс, реєструйтеся на платформі НСЗУ.
Ніколи не дізнаємося, чи результативна наша робота, де ми допустилися помилки і як її виправити, якщо не будемо моніторити та оцінювати процес. Моніторити можемо усі базові елементи превенції: якість формації, просвітницької роботи, чи діє алгоритм реагування, чи дієві політики найму, чи усі відповідальні виконують свої ролі і врешті – чи кривдник отримав відповідне покарання, а постраждала особа та її родина – необхідну підтримку. Окремо варто оцінити прозорість безпекових механізмів – чи вся найважливіша інформація є в публічному доступі і чи немає замовчувань та ігнорування зголошених випадків.
Якщо ви належите до інституту церкви, ми підготували для вас окрему форму «Церква дружня до дитини». З її допомогою зможете детально роздивитися Вашу працю з дітьми зі сторони безпеки та з’ясувати в чому потребуєте підсилення.
Першою ознакою того, що організація є відкритою на постраждалих осіб та не толерує насильство є – прозорий та дієвий механізм реагування на випадки зловживань.
Інформація про насильство щодо неповнолітньої особи може надійти з трьох джерел:
- від постраждалої особи
- від третіх осіб, які отримали інформацію про скривдження
- від третіх осіб, які розпізнали ознаки або стали свідками скривдження
Якщо Ви хочете повідомити про випадок жорстокого поводження з дитиною чи вразливим дорослим, але не впевнені, чи добре розпізнали ознаки, вагаєтеся, чи варто, не знаєте як діяти, ми маємо кілька підказок.
Зазвичай, першим індикатором того, що з дитиною щось трапилося, є фізичні пошкодження. Щодо реакції на психологічному рівні - варто бути уважним тоді, коли в поведінці дитини сталася різка і незрозуміла зміна.
Є певний перелік ознак (індикаторів), які можуть вказати на те, що дитина зазнала фізичного, психологічного, сексуального насильства. Ви можете переглянути їх у документі безпекових політик УГКЦ, а також у виданнях від ЮНІСЕФ тут і тут. Цей перелік не є повний. Також кожен з індикаторів не є 100% ознакою пережитого насильства та потребує подальшого з’ясування.
Дитина вважається постраждалою від насильства також, якщо була свідком злочину.
Якщо Ви вагаєтеся щодо почутого факту, контактуйте з Національною гарячою лінією для дітей та молоді 0 800 500 335 (з мобільного та стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) чи пишіть анонімно у чаті https://t.me/CHL116111.
Інші першочергові контакти екстренного реагування:
102 - поліція
103 - швидка
а також - локальна Служба у справах дітей
У ці ж органи варто звернутися, якщо насильство було завдане окупантами.
Якщо кривдник є працівником чи волонтером у церковній структурі або ж кривда відбулася в рамках церковного заходу, перегляньте, які можуть бути подальші дії.
Скористайтеся нашими порадами щодо першої розмови з дитиною, що ймовірно зазнала насильства.
Суб’єкти, які зобов’язані Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” реагувати на виявлений випадок насильства щодо неповнолітньої особи у строк, що не перевищує однієї доби:
- заклади освіти
- охорони здоров’я
- соціального захисту дітей
- центри соціальних служб
- органи місцевого самоврядування
- спеціалізовані установи з надання безкоштовної первинної та вторинної правової допомоги
- територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи
Якщо кривдник є працівником чи волонтером у церковній структурі або ж кривда відбулася в рамках церковного заходу, перегляньте, які можуть бути подальші дії.
Ймовірно дитина не розповість Вам про те, що з нею трапилося. Це - нормально. Перегляньте причини, чому діти не говорять про скоєне їм насильство.
Скористайтеся нашими порадами щодо першої розмови з дорослим, який зазнав кривди в дитинстві.
Якщо кривдник є представником церкви або ж кривда відбулася в рамках церковного заходу Ви можете заохотити постраждалу особу зголосити інформацію відповідальним за зголошення у Вашій єпархії. Детальніші кроки тут.
Якщо кривдник з іншої сфери - Ви можете заохотити постраждалу особу зголосити інформацію в поліцію.
Для цього слід виконати кілька умов:
- в організації має бути особа / група осіб, відповідальна за безпеку, до якої можна зголосити інформацію про випадок
- ця особа має бути готова до такої відповідальності: пройти необхідну формацію, мати розуміння важливості справи, знати, як діяти у випадку зголошення - як реагувати та як розмовляти з постраждалою особою
- алгоритм дій має бути погоджений і затверджений з керівництвом організації
- ця особа має бути уповноважена керівництвом орг-ї, її дії не мають блокуватися. Це не може бути керівник організації
- інформація про можливість зголошення випадку до відповідних структур або ж до відповідальної особи в організації має бути у вільному доступі: на сайті, в соцмережах, на дошках оголошень, адаптована до дітей і на рівні їх зору. Також про неї мають говорити працівникам, батькам, дітям
- має існувати алгоритм реагування на випадок, якщо відповідальний не виконує свої обов’язки з різних причин
Невід’ємною частиною реагування є належний супровід постраждалої особи та її близьких. Ви можете скласти список контактів психологів, юристів, які згідні надавати екстрену безкоштовну консультацію.
Також варто збудувати мережу співпраці з фахівцями, які могла б надавати супровід тривалий час, та підшукати на це кошти.
