Теми, про які важливо говорити, – сьома Школа для духовенства, богопосвячених осіб та мирян
Яким є місце дитини в Церкві? Як говорити з дітьми, які зазнали травм під час війни? Як розпізнати кривдника? Які механізми дій при зголошенні про злочин сексуального насильства у Церкві? Як правильно комунікувати під час кризи?
Про це йшлося під час Школи для духовенства, богопосвячених осіб та мирян «Гідність дитини як безумовна цінність» від Центру гідності дитини УКУ. Навчання відбулося 8-9 жовтня.
Це вже сьома така школа, спрямована для захисту неповнолітніх та розбудови безпечного простору в Церкві. Перша відбулася 2021 року.
«Якщо ми починали навчання у школі суто для відповідальних в Церкві за прийняття повідомлень про насилля, то зараз сюди приїжджають і духовенство, і миряни, зокрема, психологи, і монахи, які працюють з дітьми, – зазначила керівниця напряму «Церква» Центру гідності дитини УКУ Іванка Рудакевич. – Для нас дуже цінно, що люди розуміють важливість цього навчання. Часом я бачу своєрідне перетворення: спочатку учасники сумніваються у важливості теми, думають, що насилля не існує, а потім починають розпізнавати певні речі у своїх середовищах».
Цього року до школи долучилось 30 осіб. Протягом двох днів вони не лише слухали лекторів – психологів, представників духовенства та експертів Центру гідності дитини, – а й мали багато практичних занять.
О. Сава Масник, заступник керівника Бюро у справах захисту неповнолітніх та вразливих осіб УГКЦ в Україні, намісник Святомихайлівського монастиря у Львові розповів, як формувати безпечне середовище для дітей у Церкві та про досвід Церкви у превенції сексуального насильства над дітьми.
Лекції Іванки Рудакевич стосувалися місця дитини в Церкві та оцінки рівня сексуального насилля в Україні на основі соціологічного дослідження Центру гідності дитини.
Владика Теодор Мартинюк, делегат від Синоду УГКЦ до Ватикану у справах захисту неповнолітніх від насилля, митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ, доктор з канонічного права, ознайомив учасників Школи із механізмами дій при зголошенні про злочин сексуального насильства у Церкві.
«Канонічний термін сексуального насилля в Церкві – це злочин проти Шостої заповіді. Злочини можна поділити на дві групи, відповідно до того, хто є компетентним проводити відповідне слідство, процес і виносити покарання», – зазначив владика.
Вероніка Саврук, комунікаційна менеджерка SoftServe, поділилася, як комунікувати з різними аудиторіями у період криз.
«Коли плануєте свою комунікацію – чи то проповідь, чи пост у соцмережах – завжди думайте, хто є вашою цільовою аудиторією, до кого ви хочете донести своє повідомлення», – підкреслила Вероніка Саврук.
«Діти є важливими для нас, але вони дуже вразливі. Те, що насилля може відбуватися у Церкві, для мене взагалі неприпустимо. Мені дуже сподобалася лекція з кризової комунікації. Відгукнулося, що потрібно важливо говорити правду і щиро виходити до людей, якщо є проблема і криза», – поділився враженнями о. Роман Шуп'яний, ЧСВВ.
Найбільше часу у школі приділили лекціям психологів і практичним розборам випадків насилля.
Юліана Маслак, дитяча психологиня, психотерапевтка, співзасновниця Центру психічного здоров’я «Митці», розповіла про дитячі травми, причини виникнення та їх наслідки; як говорити з дітьми, які зазнали травм під час війни; як розпізнати кривдника.
«Ви повинні запамʼятати три фрази, що треба сказати дитині, яка поділилася, що з нею трапилося насилля: "Дякую тобі", "Це не твоя провина", "Ти дуже сміливий/ва, що розказав мені"», – наголосила під час навчання Юліана Маслак.
Олександра Ніздрань, кандидатка психологічних наук, психологиня, позитивна психотерапевтка та клінічна психологиня, доцентка кафедри клінічної психології УКУ, тренерка реєстру WAPP, Української спілки психотерапевтів, поділилась принципами роботи з особами, які постраждали від сексуального насилля.
«Неконструктивна поведінка дитини є способом справитись з чимось, що їй не зручне, незрозуміле. Вона таким чином шукає, як з цим впоратись, – пояснила Олександра Ніздрань. – Коли дитина проживає наслідки травми, вона про це свідчить у розмовах, малює. Дитині треба нагадати, те, що з нею сталося, – це злочин і вона у цьому не винна».
Софія Ганьба приїхала на Школу з Києва. Вона – голова спільноти ТУСК «Обнова».
«На Школі ми порушували дуже складні теми, про які важливо говорити. Надзвичайно цінно, що наша Церква не замовчує проблеми насилля. Тут ми говорили про дитячі травми, як на них реагувати і як підтримувати дітей. У час, коли кожен в Україні страждає через війну, дуже цінно знати, як ми можемо підтримувати один одного і себе», – наголосила Софія Ганьба.
«Дуже важливо, що тема насилля у Церкві не є табу, що про це говорять. Цінно, що ми можемо це обговорювати, щоб у майбутньому знати, як реагувати, коли до нас приходитимуть із досвідами насильства – чи духовного, чи фізичного», – додала с. Рената Микулин, МНІ.
Надія Ждан, катехитка, організаторка таборів, заступниця адміністратора катехитично-молодіжного центру у Лопатині, підкреслила: «Важливо, що про превенцію насильства почали говорити відкрито. Оскільки я працюю з різними віковими групами дітей, це для мене особливо цінно знати порядок дій, куди далі звертатися, якщо б хтось поділився такою проблемою».
«Тут ми багато говорили про гідність дітей. Вони ще не зовсім зрілі, але ми їх виховуємо, провадимо. Тому мусимо знати, як з ними працювати», – додав бр. Денис Дрекало, ЗНІ.
Фото: Тетяна Штифурко